Анатолій Матвійчук – Позачасся: Вірш

Коли ж скінчиться
Морок позачасся?
Ачи безчасся —
Все ж одне і те ж.
Пройти потрібно,
І через нещастя,
Адже без цього
Щастя не збагнеш.

Усе мине.
Владнається потроху.
Нащадки,
Переживши глум вітрів,
Вивчатимуть
За віршами епоху,
Як ми абетку вчили
З “Букварів”.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анатолій Матвійчук – Позачасся":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Анатолій Матвійчук – Позачасся: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.