Анатолій Матвійчук – Ринок: Вірш

На центральнім ринку
Спозаранку рано
Суєта і гамір
Кожен божий день —
Хто купує шинку,
Хто бере банани,
Хто шукає квітів,
Хто нових пісень.

Продається хутро,
Продається шкіра,
Продається тіло
По зручній ціні.
Продається тиха,
Затишна квартира,
Де стара бабуся
Доживає дні.

Суєта ринкова
Чорним смогом висне,
Гаманцями тисне
Підлість і брехня —
Хто купує Слово,
Хто купує Пісню,
Хто купує місце
Лаври та звання.

Я і сам на ринку
Продаватись мушу,
Доки серце б’ється
І натхнення є.
Все віддам до нитки —
Залишіть лиш Душу!
Це не продається,
Це лише моє.

ПРИСПІВ:
Це ярмарок долі —
Де всі покупці
Це ярмарок долі,
Де всі продавці.
Сліпі жебраки
Чи багаті купці —
Затиснута мрія
У кожній руці

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анатолій Матвійчук – Ринок":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Анатолій Матвійчук – Ринок: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.