Я один.
Наче спалах
У нетрях безодні.
На примарній орбіті
Між ніччю і днем.
Я один
В цім житті.
Моє плинне сьогодні
Опадає на землю
Нежданим дощем.
Я один.
Проживаю себе
По краплині.
І щомиті зриваюсь
З високих небес.
І у кожнім ривку
І прожитій хвилині
Проступаю крізь мряку
Порожніх словес.
Я один.
Сам собі я
Кінець і початок,
Сподівання і вирок —
І жертва, і кат.
Тиха вічність стоїть
На невидимих чатах
І минущість
З’їдає дорогу назад.
Я один.
В мене іншого
Шляху немає.
В цьому вирі життя,
Де лиш Віра сія.
І одне зігріва,
І одне лиш втішає:
Те, що я не один —
Ви такі ж, як і я.
