Як усе задумано було,
Як усе красиво почалося,
Скільки слів високих пролилося,
Щоб Надії зернятко зійшло!
Але як непросто віднайти,
Те, що загубилось між віками…
До Свободи треба дорости
Розумом і світлими думками.
Можна швидко замолити гріх,
Поміняти стяги і клейноди
І бляшаний дзенькіт слів своїх
Освятити блиском позолоти.
Тільки хто злукавив — стережись,
Бо слова з’їдаються іржею!
До Свободи треба дотягтись
Вірою і чистою Душею.
Як нам не згубитись в цій імлі,
Де світанок з мороком межує,
На просторах рідної землі
Чорне гайвороння розкошує
І лукаво стриптизує хіть
На підмурках вічної Ідеї…
Дай нам Бог Свободу заслужить
Гідністю високою своєю!
