Анатолій Матвійчук – Таємниця: Вірш

Якою мовою,
Скажіть, говорить сонце,
Як ранком заглядає у віконце?

Якою мовою
До вас шепочуть віти,
Коли гойдає їх весняний вітер?

Якою мовою
Бджола дзичить завзято,
Коли вона летить нектар збирати?

Якою мовою
Скажіть, птахи співають?
Вони співають, як самі не знають…

В мені від сонця щось
І щось від птаха,
Від гілочки
І навіть від комахи,

Щось від Землі
Від Неба, від Природи,
Від Всесвіту —
І від мого Народу.

І той, хто справді
Брат мені по Духу,
Той не слова мої,
А Душу слуха!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анатолій Матвійчук – Таємниця":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Анатолій Матвійчук – Таємниця: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.