Гуляю я… Луг…
І –
Гул у луг.
Диво: не сяє ясен овид…
Круговиду диво-гурк…
Луг… Я свищу ледь не Дунаю:
“Ану!” День, де лущився гул,
Гуля, і турка-крутія Луг
Тне, мудрогорд, умент
(“Ану!..” – луна
Гула за Базалуг).
Гуляю я… Луг.
- Наступний вірш → Анатолій Мойсієнко – Гей, на синьому небі, на блакитному небі
- Попередній вірш → Анатолій Мойсієнко – Дорога в стежку перейшла
(Оцінок ще немає)