Наган… око… наган…
– На! – громом орган.
Нагла гулява в яру, калган…
– А! – дурманами зрізала зір зима
нам руда.
Жада ж!
А ген сивен сон не висне? Га?
Наган? У дугу – наган!
Жало і там – чи відала дівич-матіола
ж?
Ага ж, чи відала дівич-жага
Нага? – Тяв ятаган!
- Наступний вірш → Анатолій Мойсієнко – Мохом я сунуся, мохом
- Попередній вірш → Анатолій Мойсієнко – Над моєю долею
(Оцінок ще немає)