Тичини томик і дівчина…
Немов нектар спива з рядків…
То ордами — вітри прудкі,
То пропливе хмарина чинно,
То лісові дзвіночки зчинять
В душі столуни гомінкі…
Тичини томик і дівчина…
Немов нектар спива з рядків.
Затерпне в пальцях сік ожини,
Німі дерева і квітки…
І не сполохане ніким —
Натхнення те неперепинне…
Тичини томик і дівчина.
- Наступний вірш → Анатолій Мойсієнко – Прощання з інститутським парком
- Попередній вірш → Анатолій Мойсієнко – Сіряк я, ріс
(Оцінок ще немає)