Ти покуту куту копит,
У тяму хирих ум’яту, —
Вічем мечів,
Вічем зим… А форт Січі — строфами з мечів.
Ти поки сип оті літописи копит,
Видихи див,
А ми — зимами, зимами, зимами зим.
Ми змусимо сум зим
Хилити щити лих.
Ми завиділи милі дива зим
І чар… і лірачі…
І —
Віче мечів.
- Наступний вірш → Анатолій Мойсієнко – Сонет
- Попередній вірш → Анатолій Мойсієнко – Хомі – сімох
(Оцінок ще немає)