Наснись мені, коли спадуть тумани,
Які зіп’ють цей березневий сніг,
Струмками птиць весна тектиме в ранок,
Тоді й, прошу, наснись мені, наснись.
Прийди тоді, тривожна і трав’нева,
І теплих рос тремтіння принеси,
І запали, світанок у півнеба,
Щоб я збагнув народження- краси.
Щоб я знайшов і втрачене, і давнє,
Щоб я навчився радість берегти,
Щоб розчинилась туга за слідами,
Бо краще просто зберігать сліди.
Все, що було, ніколи вже не буде,
Хоч, знаю, будуть птиць ключі пливти.
Наснись мені,чи в березні, чи в грудні,
Наснитися ж бо легше, ніж прийти.
- Наступний вірш → Анатолій Рекубрацький – Проводи
- Попередній вірш → Анатолій Рекубрацький – Ти ж такою була
(Оцінок ще немає)