І, мабуть, прочитать ніхто не зміг би
Думок його останній листопад.
Він так стояв.
І добре розумів він,
Що й сам він облітає, наче сад.
А сад той і насправді оголявся,
І жовтий лист так тихо облітав.
А він, немов на фото, проявлявся
І якось так просвічено стояв.
Немов на акварелі, проявлявся.
Усі думки злетілися сюди.
Ним викоханий сад —
його дива всі,
Його дерева, то його сліди.
