Ти дівчинонько,
Українонько,
Молоді твої
Та й літа.
Час тривожний наш
Швидкоплинно
Над тобою
Та й проліта.
Нас чи ляхами,
Ачи турками,
Чи чорнобильський пил
Викрива.
Та краса твоя —
Нерозбурхана —
Ожива таки,
Ожива.
Бо у генах в нас
Воля-воленька,
Бо в очах у нас
Ще й блакить.
Ой, дівчинонько,
Ой, тополенько,
Ти наструнюйсь
У верховіть.
Ти незборена,
Ти нескорена,
Хоч злиденний же
Твій посаг.
Українонько,
Горе-горенько,
Та довічна
Твоя краса.
- Наступний вірш → Анатолій Рекубрацький – Усе не так, як марилось
- Попередній вірш → Анатолій Рекубрацький – Про любов уже все сказано
(Оцінок ще немає)