Забудеться? Зостанеться?
Як дзвони відгудуть.
Яка наступна станція?
Чи вже скінчився путь?
На котрому причалі,
Чи на якій межі,
Для кого від’ячали
Ці лебеді чужі?
Комусь було тут мілко,
Комусь не допливти,
Куди, кому і скільки
Відміряно пройти?
Хтось пнувся до корита,
А хтось гострив мечі,
Комусь метеорити
Світили уночі.
Для когось суперечка —
Стихія із стихій.
А хтось “скакав у гречку”,
Де й втратив порох свій.
Для кого я?
Для чого?
Кому потрібне це?
У всіх своя дорога,
Своє в усіх лице.
Хтось вийде на вершину,
А хтось пірне до дна.
І тільки Україна
На всіх у нас одна.
Кінець є теж початок,
Як вигоріть до тла,
Щоб тільки рідна мати
Тебе не прокляла.
- Наступний вірш → Анатолій Рекубрацький – Просто так
- Попередній вірш → Анатолій Рекубрацький – Учителю вчителів