Андрій М’ястківський – Місяцю-красеню: Вірш

Місяць здіймається вгору та вгору.
Місяцю-красеню — колобок,
Ти відчини нам чарівну комору,
Повну зірок.
Місяцю-красеню,
Повну зірок.

Він прихилився при тихім горісі,
Ясне проміння зронив.
Ключ задзвенів, заскрипіли завіси,—
Він відчинив.
Місяцю-красеню,
Відчинив.

Сон чи не сон — заіскрилися зорі,
Грають веселками скрізь.
То не комора, а ліс неозорий,
Ліс…
Місяцю-красеню,
Ліс.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Андрій М’ястківський – Місяцю-красеню":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Андрій М’ястківський – Місяцю-красеню: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.