Андрій М’ястківський – Вересень: Вірш

Пахне вересом, дише холодом.
Віє простором широти.
Йду між золотом, йду під золотом.
Йду по золоту золотий.

Кажуть, вересень, от і вересень.
Мені, вересню, повезло:
Груші, яблука, ще й при березі
Човен тесаний та весло.

Вирушаю я в довге плавання,
Вам — всі яблука і меди.
Пропливу, пройду тихі гавані,
Хуртовини всі й холоди.

Через рік вернусь, гляну молодо,
Діток вчитися позову.
Йду під золотом, йду по золоту,
Сиплю золото у траву.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Андрій М’ястківський – Вересень":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Андрій М’ястківський – Вересень: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.