…Із тридцять третім голим роком,
Голодно-голим та німим,
Та тричі пухлим. Хай би з ним
Поїли б кору і комору,
Траву і шкуру, цвіль і міль,
Та мерли б жовті, як з похміль,
Без трун понесені із двору.
Нізащо. Просто. Без вини.
- Наступний вірш → Павло Тичина – Голод
- Попередній вірш → Дмитро Головко – У той рік заніміли зозулі
(Оцінок ще немає)