Андрій Малишко – Ранки солов’їні: Вірш

Ранки солов’їні,
Ночі весняні,
Далі подніпровські
Наснились мені.

Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б’є.
Молодість мила,
Ти серце моє.

Далі неозорі
Ще й рясні сади.
Друже мій далекий,
Ти прийдеш сюди.

Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б’є.
Молодість мила,
Ти серце моє.

Стежки і доріженьки
Ген лягли у даль,
В парі ми любилися
Серденьку жаль.

Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б’є.
Молодість мила,
Ти серце моє.

Нам би ще зустрітися
В солов’їну ніч,
Теплі б зорі київські
Сяли б до віч.

Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б’є.
Молодість мила,
Серце моє.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Андрій Малишко – Ранки солов’їні":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Андрій Малишко – Ранки солов’їні: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.