Наче зорі ясні засвітились мені
В небі вогнем золотим,
Наче сонце не те в голубій далині
Світить промінням ясним.
Серцю поради нелегко знайти.
Чому ж в тривозі я знов?
Мабуть, ясна йдеш, як весна,
Ти, моя вірна любов.
Я покличу до хати веселих подруг
В пісні розвіяти жаль,
Щоб доріжка мені, як ромашковий луг,
Бігла і кликала в даль.
Чому ж твій голос, мій, любий, бринить
В шепоті тихих дібров?
Мабуть, ясна йдеш, як весна,
Ти, моя вірна любов.
Ой, ви ночі безсонні – дівоча біда,
Дні, нерозгадані дні.
Ти – любов незрадлива, любов молода,
Що принесеш ти мені?
Кличу, і жду, й виглядаю тебе,
Вийди, хоч слово промов.
Мабуть, ясна йдеш, як весна,
Ти, моя вірна любов.
