Не кажіть, що солдатам
Часто сняться тривоги,
Що їх кличуть ночами
Невідомі дороги,
Що у смертні бої
Лиш беруть автомати.
Ні, не вірте,
У сні не воюють ніколи солдати.
Сняться квіти бузкові їм
Із дівчатами гарними,
Мріють хлопці світами,
Позивними захмарними.
І летять, мов пісні,
Сни безжурні, крилаті.
Ні, не вірте,
У сні не воюють ніколи солдати.
Вдалині за наметом,
Мов живі, світять зорі,
Сплять з утоми солдати,
Лиш не сплять у дозорі.
Не покличуть солдат
Без наказу дороги:
Піднімають солдат
У похід по тривозі-тривоги.
