Вихопивсь дощик поміж заграв:
чоботи сині, синя сорочка,
сині мелодії понапинав
з неба широкого аж до листочка,
синіми стрілами закресав,
сині листочки дрібно писав —
людям, озерам, лукам за обрій,
ох і смішний же!
І добрий-добрий!
І запрозорились водні гущі,
і посміхнулись темні пущі,
навіть дуби із важкої породи
чухали голови від насолоди.
…Вихопивсь дощик поміж заграв.
- Наступний вірш → Андрій Малишко – В теплім місяці у травні
- Попередній вірш → Андрій Малишко – Гомін, гомін по діброві
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)