Андрій Панів: Вірші

Андрій Панів (1899 – 1937) – репресований і посмертно реабілітований автор віршів, новел, підручників і публіцистичних текстів.

Він є одним з тогочасних новаторів, які присвячували творчість не скромному українському селу, а динамічному й шаленому українському місту, розвитку промисловості, транспортній інфраструктурі тощо. Українське місто у його творчості – активний живий організм, який крокує у майбутнє і веде за собою людей.

Чимала частина поетичної творчості належить до інтимної лірики. Андрій Панів писав про почуття на межі зриву, на грані божевілля. Можна зустріти у його віршах як суто переживання ліричного героя, так і вкраплення ненавʼязливої еротики.

Пейзажна лірика – це не просто створені з любовʼю описи краєвидів. Практично обовʼязковою складовою таких віршів є люди, присутні явно чи «за кадром» – Андрій Панів пише у тогочасному тренді, який вимагає показувати упокорення природи людиною.

Творам Андрія Паніва притаманна персоніфікація з метою наділення обʼєктів опису емоціями, що притаманні людям.