Жаром палають тугі обняття,
Морем хвилюється виступ грудей,
І спалахують теплим завзяттям
Блиски зелених любих очей.
Буря цілунків, юрб голубиних,
Голосно пестить лиця мої.
Ген з-поза річки, стиха з долини
Місяць підводить ріжки свої…
- Наступний вірш → Андрій Панів – Сонети серця
- Попередній вірш → Андрій Панів – Я лиш одно, одно
(Оцінок ще немає)