Анна Багряна – Цей поцілунок – поза святістю: Вірш

Цей поцілунок – поза святістю.
І ми – багаті,
бо змогли
В багатті щастя запалати
Посеред сірої імли.
Цей поцілунок – мов дарунок,
Мов нагорода за …гріхи.
Але чомусь гуде фрасунок
У гирлі гордої ріки.
Передчуття заупокою.
І непокоїть плин води.
Ти – за водою, я – з тобою
Пливу, не знаючи, куди.
Перепливаю всі сторіччя,
Які без тебе відбула,
І жду, що ти мене покличеш
В обійми вічного тепла…
Тону, не знаючи відчаю,
Стаю русалкою на дні,
І ти мене не помічаєш
На роздоріжжі водянім.
І стогне, тонучи, фрасунок,
В минуле ваблячи мене…
Та поцілунок – наче трунок,
Найкращий спогад про земне…