У задумі ліси і холодні колоди,
Що оселями стали
Для заблуканих духів…
Вічні душі дерев,
Які порубали
Дужі сонячні душі,
Дужі сонячні руки…
Вони ходять самі
І блукають укупі,
І ховаються там,
Де лукавлять криві…
Вічні душі дерев, –
Такі непідкупні
І живі…
