Кожним кроком себе катую,
З кожним роком стаю мудріш.
І ніколи ніхто не чує,
Як зітхає мій кожний вірш…
Певно, впевнені, що – не варто,
Коли ватра в мені горить.
Так не хочеться жартувати –
Як не хочеться говорить!
- Наступний вірш → Анна Багряна – Самотній сум розіп’ятої п’ятниці
- Попередній вірш → Анна Багряна – Ти – не кентавр, а я – не амазонка
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші