Я в долонях Ваших тону –
як мара, як примара, як пристрасть.
Присягаюся: цю війну
до останнього
вистою.
Ви спитайте мене по тім:
як жилося – самій, закованій,
заки ніч, заки світло й тінь,
заки кінь летів непідкований?
– В суєті, – відповім, впаду
перед Вами і стану… Вами.
Як безсило голосить дух,
коли тіло вертає пам’ять!
Я ще тут, я ще там і тут.
Відійдуть і віки, і тіні,
а в долоні колись вростуть
інші лінії.
