Друже мій, дорогий Гемінґвею,
де Ви бачили в біса “коханє” –
це долина стежок, ґалерея,
де не перші ми є й не останні.
Пішок? монні й так, перехожі,
бумеранґами ріжуть небо,
убиваючи найдорожчих,
обертаючи в попіл і небудь.
Ми однаково вперті й люті,
ми об’єднані спільним карассом.
Тільки стріли назустріч напнуті
до непевного злого часу.
- Наступний вірш → Анна Біла – Дуже почуваюсь мужчиною
- Попередній вірш → Анна Біла – Східна імпресія
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші