Анна Біла – Еротеза: Вірш

Сакральний час високих дієслів…
Л.Мельник

Сакральний час розчахнутих зіниць
– і рук і тіней
тче павук
пругастий і солодкий пруг
із замкнених ввігнутих ліній
пряде полотна
саван чи сувій
артерій м’язів голосу – і болем –
на тілі пишуть янголи письмо
(три янголи в рожевих масках)
їх мудрістю земная повна щерть
вони щораз сторукі і стокрилі:
постань сувоєм болю жінко, дщерь,
земна ріллє.
Без часу і без цілі.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анна Біла – Еротеза":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Анна Біла – Еротеза: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.