Вночі
крізь мене течуть ріки
ріки жовтої каламутної води.
Вночі
автобус їде крізь кімнату
старий автобус чвалає.
(Мул заносить повіки.
Гас струмить у трохеях.
Пил і попіл – ми).
Тихо, бо дихають нерви.
П’є комар теплу кров.
Провалюються горбища міста
у пущу
в нетрі.
Зранку – й довіку – не буде нас.
