Місяць уповні – неначе карт-блянш –
жовтим по синьому пагорбу неба.
Час мовчазних гекатомб. Антураж
вічних масивів південного степу.
Флейта і вуж, молоко і земля –
все тут голосить повільне тривання.
У поролонову пастку встромляй
і розчиняй застриножені гальма,
числа, об’єкти, рахунки, книги,
виламки, ґільзи, принишклість крику, –
все розмиває густе індиґо,
жовте очище стуляє віко.
