Ми торкаємось рук
і пишемо
один одному вірші
незвідки
розбавляючи біль миррою
а цілунки – оцтом
Півні ранком розсиплються просом
світ стане пусткою сірою
коли ти підеш
- Наступний вірш → Кесар Білиловський – Глянь, красуне, на ту чайку
- Попередній вірш → Анна Біла – Господній день святий
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші