Ошукала себе як могла,
роздарила низку по намистині.
Наче була – не була.
Бавилась паперовим листям.
Виверталася жабеням –
їжте слимак мого серця!
Це дешевий старенький крам,
добре, що б’ється.
І тепер на багнеті, під ніж –
сифілітне провалля крику.
Рани гнійні залижеш,
накриєшся ночі віком.
