Полюбляєш вино і ажурні панчохи, –
далебі, у нас спільні смаки?
Але пальців тонкі фаланґіни
не знають бажань руки.
Говориш спрокволу, ніби питально,
сиґаретний ковтаєш дим.
А у мене – наступ фраз навальний,
а на вилицях, бачиш?, – грим.
Мені б коня й щось таке утнути –
“свічку” або в похід.
А тебе – варто оком одним зирнути –
заколисує слово: не слід.
Не прочвалом, не зрапта, –
ти цілиш в хвилину,
розсуваєш мовчань береги.
Але ж пальців тонкі фаланґіни
не знають бажань руки.
