Анна Біла – Розпинання Христа: Вірш

убитому немовляті

Розпинання Христа. Усічення часу.
Лицемірство батьків,
що тобі не схотіли простити
твого подиху, серцебиття
і кривенької качечки,
якою б ти грався у теплій купелі.

І тепер по рурах
каналізаційного раю
ти повільно рушаєш. Колиска зі снів,
парасольки рослин,
човники білих кульбачок.
Навіть не уявити – усе це в минулому.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анна Біла – Розпинання Христа":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Анна Біла – Розпинання Христа: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.