Анна Біла – Щонайбільше хочеться померти: Вірш

Щонайбільше хочеться померти,
щонайменше випити вина.
Розірвати ночі на конверти,
випалити села і міста.
Хворим рухом розгорнути простинь,
перервати подиху число.
Стане враз тобі прозоро й просто,
– наче не торкається весло,
наче всі озимлені світанки
брала ти, як раною тепло.
Ріки потечуть солоно й п’янко,
обірвавши клоччя паполом.
Зачерпнеш себе до дна, до краю,
обернешся на прозору сіль
і відчуєш: так не помирають.
І повернеш свій звичайний біль.