Швидко сприймаєш правила гри:
хід пропустити, кроком по колу.
Але чекай, доживи до весни –
і кров твоя піде у скважину горла.
Добре вчишся: до, сі, мі, соль.
По – порядок, до – домовий,
а берегами п’яна Ассоль
ріже посиння ножем боуї.
Ждеш і чатуєш, – ангелик? вамп?
зла Попелюшка? гарнюня-відьма?
То часником, то вінком з троянд,
то в кропив’яні обійми.
