Анна Біла – То був тільки сенсорний голод: Вірш

То був тільки сенсорний голод?
Закипали зимові квіти.
Тамувала свій голос, –
щоб не згибіти і не здуріти.

То був тільки сенсорний голод,
а ти думала, може, кохання?..
Часом від цього бувають діти.
Іноді – вірші й знаки питання.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анна Біла – То був тільки сенсорний голод":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Анна Біла – То був тільки сенсорний голод: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.