У божевіллі є останнє слово: Кінець.
Та твій близнюк рахує зорі –
і слово рветься нанівець. Кінець.
У починанні є густа свобода.
Та ти мовчиш уже з півроку.
А листя опадає в воду – така погода.
У цьому слові є серйозний смисл.
Та спазми горла поглинають звуки.
І в перетинках пауз всі сполуки – єдиний зміст.
У стягнутому шнурком напівслові
Згоряє вогник, танучи, мов зір.
І прокидається безмовний звір,
гнучкі вуста готуючи до ловів.
