У лунких водовертях,
у сукні рожевопрозорій,
білим крабом по стегнах
або молоком по воді –
ти повернешся в осінь.
Холодним, застиглим зором
ти зустрінеш старі знамена
і накреслиш нові ікси.
Потім – канапку, каву,
тепле тістечко, ліжко,
ламким простирадлом вкриєш
задавнену пустоту:
Ти повернешся в осінь, –
така хворобливо ніжна.
Білим пастелем ляжеш
в чорноточиву сльоту.
