За вікном гримить стихія,
плюється дощ.
Ввесь день читаєш Маллярме –
і ждеш чогось.
Так солодко привідкривати
вікно в дощі,
і ждати, марити і ждати,
рука – на іншому плечі.
Сталеві краплі розмивають
асфальти і ґрунти,
все пролиною проминає
– а ти?..
