Анна Волинська – Буду на світанку прокидатись: Вірш

Буду на світанку прокидатись,
В першому несмілому промінні
На твоє обличчя милуватись,
Мій довгожаданий, мій єдиний…

Як опівдні сонце стане в хмарі,
Полишу роботу на хвилину,
Задивлюсь у очі твої карі,
Мій довгожаданий, мій єдиний…

Вечір потемніє від утоми,
Вечір від кохання заніміє…
Губи в тебе ніжні і солоні,
Мій довгожаданий, мій єдиний…

Буде ніч — як таїнство причастя.
Шепочу гарячими устами:
Ти — моє кохання, моє щастя,
Вистражданий мій, довгожаданий…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анна Волинська – Буду на світанку прокидатись":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Анна Волинська – Буду на світанку прокидатись: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.