Було ще вчора — тихою водою.
Сьогодні, мов сказилось, греблі рве!
Руїну залишає за собою!
Ненависний! Я ж не люблю тебе!
За берегом обвалюється берег,
У чорториях множаться чорти
І кидають про душу мою жереб.
Ненависний! Від себе відпусти!
По злагоді зі світом і собою
Відплачу, віджалію, відскорблю
І відплачу такою ще грозою!
Нена…
Тебе я
справді
не
люблю?
