Через життя наосліп йшла,
Гріховне з праведним мішала,
і повсякденності зола
іскринку Божу пожирала.
Намарне гаяла літа
Серед людської злої пущі,
і поглинала пустота
Моє життя скороминуще.
Благословляю день і час,
і милість Господа велику,
Що присудив з’єднати нас,
Не розлучати нас довіку!
Моя ти іскро з висоти,
Моє щасливе двоголосся!
Коханий мій! Якби не ти,
Життя б моє — не відбулося.
