Черкнутися душею до душі —
І розлетітись на свої орбіти:
Окремі біди-радощі терпіти,
Окремі будувати міражі,
Окремо гріти зашпорів озноб,
Врізаючись в навколишню байдужість,
Колись, на узвичаєному крузі
Зустрітись знову, знов зустрітись, щоб
Черкнутись ланцюгами в ланцюги —
І розминутись на свої дороги,
І знову обійтися, слава Богу,
Без пристрасті, без болю, без жаги.
- Наступний вірш → Анна Волинська – Через життя наосліп йшла
- Попередній вірш → Анна Волинська – Чуєш? Люблю тебе!
(Оцінок ще немає)