Молилась земля у осінньому храмі,
Молилась за мир і молилась за спокій.
А люди топтали молитву ногами,
Жорстокі, жорстокі,
Немов нерозумні, розбещені діти,
Байдужі, глухі до чужого благання,
Яким не під силу хоч щось зрозуміти
В молитві прощання.
- Наступний вірш → Анна Волинська – Місячна ніч
- Попередній вірш → Анна Волинська – На повільну загибель, на згубу
(Оцінок ще немає)