Ми відвикли від зим суворих —
Парниковий ефект взнаки.
Ми, як саджанці помідорів,
Заповняєм життя грядки.
Такі немічні, безпорадні,
і тепличні, і парникові,
Уникаємо всіх ускладнень
Чи ненависті, чи любові.
А зима цьогорічна хижа
З нас взялася витрясти душу:
«Недолуго! А спробуй, виживи!
Вітром схльостана, снігом здушена,
Затяжним морозом стриножена —
Спробуй виживи! Ну, давай!»
А душа вже така здорожена,
Їй хотілося б, може, в рай.
(От цікаво: там є теплиці?
Помідори там сходять як?
Чи виполюють молодиці
Там зілляччя: пирій, будяк?)
О, пробачте, нечистий спутав,
Ну, які бур’яни — в раю?!
За пусте многослів’я — покута:
Обірвати балачку свою.
От ще тільки зимі славослів’я:
Хай щороку — сувора зима!
Літній хміль і осіннє похмілля,
і усі недоумства ума
Хай сніги очищають білі.
Хай ми, світлі духом, лицем,
З-під зимової єпатрихілі,
До весни, як до щастя, йдем!
