Милості! Жалю!
Геть з цього шалу
Швидше, скоріш,
Болить!
Спокій прорвало
Аж до провалу,
Криком кричиш,
Одуріть!
Чорна й потворна
Ця лихотворна,
Розпачу гірш,
Ненасить.
Бо біля горла
Ваша незборна
Ніжність як ніж
Стримить.
- Наступний вірш → Анна Волинська – Ми відвикли від зим суворих
- Попередній вірш → Анна Волинська – Мій несподіваний, мій випадковий
(Оцінок ще немає)