Анна Волинська – На повільну загибель, на згубу: Вірш

На повільну загибель, на згубу
Я, безжурна, тобою тужу.
Поцілунком обвуглені губи
Неспроможні стають на олжу.

Півдороги мені до безодні,
До провалля обіймів твоїх.
і впадуть на нас кари Господні
За той смертний безсмертний гріх.

Упаде лихослів’я повінь
і людської злоби ненасить.
На гірких перехрестях Любові
Перехресний вогонь спопелить.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анна Волинська – На повільну загибель, на згубу":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Анна Волинська – На повільну загибель, на згубу: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.