На прощу до твоїх очей!
Нарешті вирвалась з сітей:
з ночей недоспаних,
із днів з їх поспіхом;
від побутових негараздів,
які були й пребудуть завжди;
від тих вузькоколійних буднів
(мов паразитів ситих, трутнів).
Я вирвалась і провіщаю:
На прощі все усім прощаю,
бо поспішаю.
Поспішаю
повз всі торговища і грища,
і повені, і пожарища,
лицем сліпуча, духом вища,
лечу, як пісня із грудей,
На прощу до чужих очей!
