«Не пожадай!»
А я і не жадаю
ні рук твоїх, ні уст твоїх, ні снів,
бо слів чужих віршованих рядків
мені, повір, надміру вистачає.
І то неправда, що ходжу сумна.
«Не пожадай!»
А я і не жадаю.
То звідки ж узялася ця страшна
Висока хвиля відчаю-одчаю?!
